Війна знову нагадує нам свою найвищу і найстрашнішу ціну. Ми втрачаємо найкращих…
Тарас Володимирович був воїном за покликанням. Народився 26 грудня 1978 року у Києві, де й пройшли його дитинство та юні роки. У 2014 році, коли ворог лише починав свій наступ, Тарас не чекав запрошень і пішов захищати країну в найгарячіші точки АТО.
Ірпінь став для Тараса рідним домом у 2016 році. Саме тут він створив сім’ю разом із коханою Тетяною, тут народилися їхні діти. Але повномасштабне вторгнення знову змусило його змінити мирне життя на зброю.
Старший навідник 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, воїн до останнього подиху залишався вірним присязі.
25 грудня 2025 року життя Героя обірвалося в районі Костянтинівки внаслідок удару ворожого FPV. Тривалий час Тарас вважався зниклим безвісти, і лише зараз результати ДНК-експертизи встановили особу військового.
У Героя залишилися мама, дружина та двоє синів — Іван і Михайло.
Висловлюю найщиріші співчуття родині, близьким та побратимам Тараса. Ірпінська громада та вся Україна назавжди вдячні та вічно пам’ятатимуть подвиг Тараса.
Дату та час поховання повідомлю пізніше.
Вічна пам’ять і слава Герою — Тарасу Хижку.
В.о. Ірпінського міського голови – секретар ради Анжела Макеєва
