Для Ірпеня це історія з конкретним обличчям. Повз погруддя в нашому парку Правика щодня проходять сотні людей, і мало хто знає, що цей молодий хлопець був одним із перших, хто пішов у ядерне пекло. Сьогодні він уособлює подвиг тисяч ліквідаторів — пожежників, військових, медиків та науковців, які врятували світ від невидимого ворога.
Тієї ночі саме ірпінська пожежна частина №36 першою серед усіх підкріплень виїхала на допомогу колегам. Там же був і караул Володимира Правика, який прийняв на себе перший, найстрашніший удар. Володимир двічі особисто піднімався на дах реактора і отримав смертельну дозу опромінення, але не залишив пост, поки не втратив свідомість. Поруч із ним тієї ночі й у наступні дні стояли сотні людей, які просто робили свою роботу, хоча вона була смертельно небезпечною.
москва вкотре намагалася привласнити собі цей подвиг, зробивши його «загальнорадянським». Подвиг Володимира, як і тисяч інших українців, намагалися розчинити в системі. Його навіть поховали там, на чужині, заливши могилу бетоном проти волі рідних, наче намагаючись навічно заперти правду про наших Героїв, які рятували світ.
Справжній дім Володимира — в Україні. Саме Ірпінь став рідним містом для його батьків, дружини та доньки. Тому сьогодні наша громада покладає квіти до погруддя Володимира Правика, як символ нашої вдячності йому та всім рятувальникам, які 40 років тому закрили світ від катастрофи.
До цієї дати поруч із погруддям ми встановили інтерактивний термінал. Зупиніться на хвилину. Прочитайте його листи. Це найкраща відповідь усім, хто намагається вкрасти нашу історію — знати її, берегти й бути вдячними за те, що ми сьогодні можемо жити у своєму місті.
Чорнобиль навчив нас цінувати життя і стояти один за одного.
Прийдіть сьогодні в парк Правика. Просто мовчки подякуйте кожному, хто врятував нас тоді.
Пам’ятаємо. Шануємо.
В.о. Ірпінського міського голови – секретар ради Анжела Макеєва
Відео: Вільне радіо
