Іван Меть — 12 років.
Аліса Перебийніс — 9 років.
Владислава Савчук — 3 роки.
Дар’я Гурінова — 6 місяців.
Це імена найменших мешканців нашої громади, яких убила росія.
Тоді, у 2022 році, їхні солдати брехали та розповідали: «Ми не знали, куди нас відправили». Але наказ убивати дітей і мирних людей вони виконували добре.
Сьогодні діти в Україні продовжують гинути. За офіційними даними, росія вбила понад 700 українських дітей, ще понад 2500 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Десятки тисяч дітей були примусово депортовані на територію росії.
Наші діти вже, на жаль, звикли до сигналів повітряної тривоги, до ночівель в укриттях. Вони знають, що таке втратити тата чи маму.
Ми боремося за своє майбутнє. А майбутнє — це наші діти. Вірю, що зовсім скоро це все завершиться, що наші діти матимуть справжнє дитинство, що тато й мама завжди будуть поруч, а не на передовій.
Сьогодні на центральній площі Ірпеня стоять шкільні стільці з портретами дітей, яких убила росія. Прийдіть і вшануйте пам’ять кожної невинної дитини, чиє життя обірвала війна. Ви можете принести свічку, квіти або м’яку іграшку як символ нашої пам’яті, скорботи та віри в те, що жодна дитина більше не стане жертвою росії.
Від імені Ірпінської громади висловлюю щирі співчуття родинам, які втратили своїх дітей через російську агресію.
Ірпінь пам’ятає…
В.о. Ірпінського міського голови – секретар ради Анжела Макеєва
