На будівлі його рідної школи, нині гуманітарного ліцею “Лінгвіст” імені Заріфи Алієвої, відкрили меморіальну дошку.
Разом із батьком Героя, Олександром Горбатенком, ми відкрили цю дошку — як знак вдячності, пам’яті та шани. Під звуки Державного Гімну України схилили голови й згадали життя Владислава — світлої, чуйної людини, яка присвятила себе допомозі іншим.
Він працював із дітьми з особливими освітніми потребами, допомагав людям знаходити внутрішню силу, а з початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Навіть на фронті Владислав залишався психологом за покликанням — підтримував побратимів, допомагав їм долати найважчі моменти війни.
Сьогодні Владиславу мало б виповнитися 32 роки. Але йому назавжди залишиться тридцять.
Меморіальна дошка на стінах рідної школи нагадуватиме учням і всім нам про мужність, людяність і любов до України.
Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.
Перший заступник міського голови Олександр Пащинський
