Останні три десятиріччя 26 квітня у нас пов’язується сумною подією — вибухом четвертого реактору на Чорнобильській атомній станції, о 1:23:44 за київським часом із інтервалом у дві секунди сталося два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції. Внаслідок вибуху та під час гасіння пожежі, що тривала 10 днів, загинула 31 людина, понад 200 було госпіталізовано. 28 героїв-пожежників на чолі з 23-річним лейтенантом Володимиром Правиком вже в першу годину після вибуху працювали на місці аварії. Більшість із цих молодих звитяжців загинули у вогні або померли внаслідок отримання високої дози опромінення. Той час для покоління тодішніх дітей запам’ятався розгубленістю дорослих перед невідомою і невидимою небезпекою та постійним спостереженням за напрямком вітру — чи дме не з боку Чорнобиля. Навколо точилися нескінченні розмови про кінець світу. Слава Богу, ця катастрофа не стала для нас кінцем. Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним “саркофагом”, збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Однак великі пожежі і аварії в 1991 та в 1996 роках привели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000-у році був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.
26 квітня – є днем пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди залишиться у пам’яті українського народу. Чорнобиль для нас ніколи не стане минулим. В управлінні праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на обліку перебувають :
Величний подвиг здійснили всі, хто брав участь у ліквідації наслідків вибуху на четвертому енергоблоці атомної станції. Від усього серця зичимо героям-ліквідаторам – міцності духу, здоров’я і впевненості у завтрашньому дні. На жаль, багато хто з ліквідаторів вже давно покинули земне життя. Велика шана і земний уклін всім героям, всім, хто не жалкував себе, всім, хто спас нас від ще більшого лиха. Ця катастрофа ще дуже довго буде відчуватися важким відлунням в наших серцях.