(26.06.1983 – 19.03.2022)
Володимир Пономаренко народився 26 червня 1983 року в м. Чернігів.
Виховувався у сім’ї робітників, був єдиним сином.
Закінчив Чернігівську школу з математичним напрямом.
У 18 років був призваний на строкову військову службу в м. Київ до Генерального штабу Міністерства охорони України, де отримав звання молодшого сержанта.
Будучи на службі, паралельно розпочав навчання у Транспортному університеті м. Київ. Після закінчення якого отримав спеціальність «Інженер-механік».
У 2005 році одружився.
Багато років працював на станції «Ілта», де отримував звання кращого механіка року.
У 2014 році був мобілізований для навчання в танкову бригаду і відправлений на передову лінію на схід України.
Після повернення з АТО і збирання доказів непричетності до зради, отримав статус учасника бойових дій та інвалідність ІІІ групи.
У 2015 році його сім’я переїхала в м.Ірпінь.
24 лютого 2022 року Володимир Пономаренко пішов на захист міста Ірпінь, так як розпочався наступ військ російської федерації.
Але, на жаль, 19 березня 2022 року його життя обірвалось – він загинув від осколкового поранення голови.
Похований на Байковому кладовищі у м. Київ.
У Володимира залишилися дружина і троє дітей.
При житті Володимир був люблячим, відповідальним чоловіком і батьком, мав геніальні плани, як для своєї сім’ї, так і для держави.
Нагороджений медаллю «ЗА ОБОРОНУ РІДНОЇ ДЕРЖАВИ» (посмертно).
Рішенням Ірпінської міської ради Володимиру Пономаренку присвоєно Почесне звання «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА ІРПІНЬ» (посмертно).
Вічна пам’ять Герою-захиснику!
