(01.11.1979-13.03.2022)
Олександр Іващик народився 1 листопада 1979 року в м. Ірпінь.
Закінчив Ірпінську ЗОШ №12 та вступив до Київського училища, де отримав освіту автослюсаря. Але за фахом не працював.
Останні 20 років створював корпусні та вбудовані меблі.
Дуже захоплювався футболом. Як кажуть, був легендарним нападником Києво-Святошинської ліги. Грав у таких командах: ФК «Буча-03», «Податковий університет» (м.Ірпінь), ФК «Мироцьке», «Олімп» (Дмитрівка), «МБЗ» (м.Київ). Виступав за ветеранські команди Києва та Київської області. Має двох синів – Владислава та Ігоря. Син Владислав також став футболістом, як і батько, атакувального плану.
Як людина був сміливим, самовідданим, добрим, мав гарне почуття гумору та дуже цінував дружбу.
З початком війни 24 лютого 2022 року разом з друзями почав волонтерську діяльність. Багато допомагав людям з евакуацією, привозив їжу тим, хто потребував.
«Дуже закарбувалися в пам’яті його слова: «Я не вмію стріляти, але я буду подавати патрони, буду робити все що скажуть» і ще «Я не можу залишити людей, якщо я їх залишу, то буду почувати себе зрадником, так як вони мають в мені дуже велику підтримку», – згадує дружина Олена.
13 березня на вул. 10-Лінія життя Олександра Іващика обірвалося від кулі російського солдата.
Нагороджений медаллю «ЗА ОБОРОНУ РІДНОЇ ДЕРЖАВИ», нагородою «ЗА ВОЛОНТЕРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ» (посмертно).
Рішенням Ірпінської міської ради Олександру Іващику присвоєно Почесне звання «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА ІРПІНЬ» (посмертно).
Вічна пам’ять Герою-захиснику!
