Після відставки Ірпінського міського голови Володимира Карплюка його повноваження, згідно з законом, перейшли до секретаря міськради Анастасії Попсуй. У статусі виконуючої обов’язки мера ця молода жінка керуватиме містом до найближчих виборів. Про те, як вона бачить подальший розвиток Ірпеня і свою діяльність у новій ролі, Анастасія Попсуй розповіла в ексклюзивному інтерв’ю «ІВ».
За останній тиждень Ви вже, мабуть, устигли відчути всю вагу відповідальності міського голови. Як почуваєтеся під цією ношею?
Цілком нормально себе почуваю, бо знаю, що я не сама, наша команда продовжує працювати. Ролі трішки змінилися, але в нас злагоджена робота, надійні люди, спільна мета, тому все буде добре. Все буде Ірпінь!
Тобто з Володимиром Карплюком у Вас є взаємодія?
Звичайно. По-перше, передати справи – це непроста річ, і робиться не за один день. А по-друге, у нас спільні плани розвитку міста, і ми їх обговорюємо. Тому ми з Володимиром Андрійовичем постійно на зв’язку.
Ви вже визначили для себе головні завдання і пріоритети?
Якщо говорити широко, то моє завдання – зберегти те, що зроблено, і примножити наш результат. Все, що ми почали – всі проекти, об’єкти, все, що планували і декларували, треба продовжити і доводити до логічного завершення. Ми плануємо й надалі показувати всій країні й за кордоном, що самоврядування в нас потужне, спроможне розвиватися – для того, щоб залучати інвесторів і партнерів та рухатися далі. Я кажу «ми», тому що рішення приймаємо командно.
Один із наших ключових пріоритетів – це інфраструктурний розвиток. Ми – місто-сателіт Києва, постійно перебуваємо в русі, синхронізованому зі столицею, і маємо відповідати на багато викликів, які постають перед нами щодня – а це, здебільшого, питання інфраструктури. Другий пріоритет – проблеми, які мені дуже близькі: змістовний розвиток гуманітарної сфери, медицини й освіти, соціальна допомога. Це галузі, які перебувають у стані активного реформування в усій державі, і цей перехідний етап є складним для всіх міст і селищ України й органів влади. Тому цими питаннями ми дуже серйозно займаємося.
В освіті у нас заплановані як інфраструктурні заходи, так і ті, які пов’язані зі змістовним наповненням. Серед інфраструктурних – добудова двох шкіл – 17-ї і 2-ї, будівництво нової школи, проект якої ми зараз корегуємо. Успішно завершилася державна експертиза проекту дитсадка у Стоянці – будемо оголошувати тендер на будівництво. Підрядники обіцяють нам у цьому календарному році здати ще один садочок на вулиці Курортній.
Щодо змістовного наповнення освіти, то ми запускаємо відразу декілька проектів як внутрішнього розвитку, так і міжнародної співпраці. Це навчання спеціалістів, масштабна просвітницька робота з батьками, з учнями. Йдеться про величезний спектр роботи, яку не можна виконати за місяць-два чи навіть за півроку… Не буду зараз усього розкривати, але ми чекаємо на підтримку міжнародних організацій у розвитку інновацій в освіті. Наш ліцей інноваційних технологій зацікавив багато організацій, які займаються освітою, в тому числі закордонних, і ми використовуємо це як майданчик для того, щоб продовжувати нововведення в школах.
Крім того, в нас відбуваються деякі кадрові зміни серед директорів шкіл. Щойно обрали директора школи №3 і зараз закінчується конкурс на посаду директора 17-ї школи. Це дуже серйозне питання, тому що бути гарним господарником і водночас забезпечувати якісне наповнення навчального процесу, змістовно розвивати школи – це великий виклик для цих людей.
Щойно в нас був круглий стіл на тему інклюзії. Це проблема дуже непроста – і дружина Президента, і багато організацій, і Міністерство освіти нею займаються, але питання щодо інклюзивних центрів залишаються і в батьків, і в благодійних організацій, і в органів місцевого самоврядування. Ми намагаємося скоординувати роботу, щоб діяльність інклюзивного центру, який зараз створюється, разом із клубом для дітей із інвалідністю «Дивосвіт» була ефективною.
Раз ми вже зачепили освіту – що з Вашим проектом «Школа геніїв»?
Він продовжує розвиватися. Цього літа ми з нашою експертною командою розробили інструментарій, підходи, налагодили партнерства і, якщо все буде добре, то з вересня-жовтня вже почнемо впроваджувати елементи цього проекту. Роботу нової ірпінської школи і нових садочків, які будемо відкривати, ми вже плануємо в контексті цього нового підходу – «Школи геніїв». Тому ми зможемо побачити конкретну реалізацію проекту на базі конкретних закладів.
Тобто йдеться не про одну школу у звичайному розумінні, а про інтеграцію різних навчальних закладів?
У нашій свідомості завжди присутня оця межа – фізична стіна, кабінет, клас у школі чи садочку. Ми намагаємося пояснити вчителям (і лікарям теж), що освіта й медицина – це більше, ніж кабінет, це робота з дітьми, з молоддю, з батьками на різних локаціях, із різними підходами. Це, звичайно, не відразу зрозуміло, але коли ми почнемо працювати, буде більш ясно.
Частина занять «Школи геніїв» відбуватиметься на базі ліцею, частина – на нашій спортивній базі, частково будуть задіяні підприємства, які працюють у нашому регіоні, частково – міжнародні організації, що базуються в Києві. Викладачі, ментори будуть задіюватися в залежності від потреби, від конкретного завдання якось компоненту цього проекту. Це буде дуже гнучкий проект і, сподіваємося, результативний. До речі, він сприятиме впровадженню концепції Нової української школи, бо на папері вона добре і правильно розписана, але дуже важко її впроваджувати вчителям, які працюють за старою системою, і як це робити – мало хто розуміє.
У медицині зараз теж непростий період реформування. Ми перетворюємо наші медзаклади в некомерційні комунальні підприємства, фінансування яких буде відбуватися абсолютно по-новому.
Затяглися проектні роботи, необхідні для будівництва медичного центру, але цей проект рухається і ми працюємо над тим, щоб довести його до гарного результату.
Значить, медичний центр буде…
Так.
Ще один із пріоритетів – це прозорість роботи нашого органу місцевого самоврядування. Оскільки нам насправді нічого приховувати, наша документація в ідеальному стані, то ми хочемо бути в топі рейтингів із прозорості та звітності. Ми плануємо запровадити публічні зустрічі з громадою і журналістами – для того, щоб усі питання, які викликають нерозуміння, можна було з’ясувати, поспілкувавшись напряму з очільниками міста. Щоб була пряма комунікація без маніпулювання, бо найбільше ми страждаємо саме від інформаційних маніпуляцій. Наприклад, сьогодні прийшли до мене люди й кажуть, що площа Творчого духу коштувала 15 мільйонів… Я питаю в цих людей: «Звідки у вас така інформація?» – «Хтось написав на Фейсбуці…» От щоб такого не виникало, ми будемо зустрічатися, говорити, показувати документи – і питання зніматимуться.
Ще раз наголошую: ми до цього готові, перешкод немає, секретів у нас теж немає – навпаки, ми хочемо показати, наскільки ефективно ми працюємо і що скільки коштує насправді.
Повертаючись до інфраструктури, додам, що ми плануємо до Дня міста закінчити реконструкцію парку Перемоги разом із парком Незнайки, ідею якого ми давно плекали і зараз реалізовуємо, а також завершити спорудження набережної. Заплановано закінчення ремонтів і благоустрою багатьох доріг – ці роботи відбуваються постійно.
А вулиця Соборна? До речі, рух там залишиться двостороннім?
До Дня міста вона теж має бути готова. Дорога буде двосторонньою і вулиця стане більш зручною.
Раніше Ви працювали на посаді заступника Ірпінського міського голови, зокрема, курували освіту й медицину. Якими тоді були Ваші успіхи?
Ми вже тоді на 50% провели в місті освітню й медичну реформи – ще до того, як вони були оголошені в країні. Нам було відомо, що ці реформи плануються – я спілкуюся з широким експертним колом і в курсі всіх тенденцій у державній політиці. Тому ми створили мережу амбулаторій ще тоді, коли ця ідея тільки зароджувалася. Ми розуміли, що ця мережа потрібна людям, бо вона зручна. Тоді ж ми почали працювати над ідеєю медичного центру.
Було збудовано і відкрито комунальний дитсадок – перший в Ірпені за 25 років. Відкрили клуб «Дивосвіт» для дітей із особливими потребами – фактично, інклюзивний центр, про потребу в яких тільки зараз стали говорити і запровадили відповідну державну програму.
Я запустила гарячу лінію, а потім із цього виникла «Муніципальна варта» – служба, яка оперативно реагує на різні ситуації в нашому місті.
Також із моєї ініціативи в Ірпені був запроваджений такий проект, як «Громадський бюджет», який уже третій рік поспіль є дуже ефективним. Він залучає громаду до процесу прийняття рішень і розподілу бюджетних коштів на реалізацію громадських ініціатив.
Ми зробили перший у місті інвестиційний паспорт. Я була ініціатором створення в міській раді інвестиційного відділу і досі продовжую займатися інвестпроектами. Почали працювати з донорськими організаціями, які раніше взагалі ніколи не чули про Ірпінь.
Пам’ятається перший організований нами День міста – гучний, чудовий, який сколихнув увесь Ірпінь. Чи не вперше за всю історію ми зібрали декілька тисяч ірпінців на дійсно хорошу програму, подарувавши людям свято.
У Вашій біографії говориться про те, що Ви маєте великий досвід координування національних і міжнародних проектів, зокрема у сфері освіти. Можете навести приклади найкрупніших?
Найбільшим був проект молодіжних міжнародних обмінів за підтримки Міністерства закордонних справ Польщі. Реалізовували ми його у Фундації українсько-польської співпраці «ПАУСІ». Три роки я координувала цей проект. Він був найбільш масштабний у країні: 300 учнів і 300 вчителів із України й Польщі відвідали сусідів у рамках цієї програми. Це були представники і містечок, і селищ із усієї країни.
Потім був проект зі створення осередків екологічної освіти в школах України, який фінансувався посольством США. Ми популяризували новітні технології енергозбереження і створювали в навчальних закладах осередки зі спеціальним обладнанням, схожі на лабораторії.
Крім того, були національні проекти, деякі з яких я й зараз продовжую. Наприклад, торік ми реалізували великий національний проект «Кращі ініціативи жінок України для економічного розвитку місцевих громад». Цього року веземо переможниць цього конкурсу в Брюссель, щоб налагоджувати співпрацю з депутатами Європарламенту й експертами з питань європейських відносин і гендеру. Ми продовжуємо у співпраці з Асоціацією міст України та Федерацією канадських муніципалітетів розвивати цей проект як просвітницький, спрямований на розвиток місцевого самоврядування.
Відомо, що Ви адміністрували масштабну благодійну акцію з допомоги постраждалим на Євромайдані.
Так, і я цим пишаюся. Ця ініціатива називалась «Родина Майдан». Це було об’єднання 20 найбільших благодійних фондів України. До справи долучилися юридичні й аудиторські компанії, бо це була величезна відповідальність, і вони готували всю документацію. Я була адміністратором, і весь тягар юридичної відповідальності був не мені одній, хоча всі рішення приймалися колегіально координаційною радою. 104 родини загиблих і сім важкопоранених отримали допомогу, загальний обсяг якої становив 56 мільйонів гривень.
Днями мене запросили на весілля одного з хлопців, якого ми рятували після того, як його було дуже серйозно поранено на Майдані. Йому не давали шансів тут, в Україні, але ми через «Фонд громади Приірпіння» повезли його на лікування в Ізраїль. І тепер я надзвичайно щаслива, що в нього буде весілля.
Пригадується інший майданівець, якого вдалося врятувати. Ми вчасно відреагували й відправили його в Ізраїль, де йому зробили низку найсерйозніших операцій, а потім була довга реабілітація. Так ми врятували чоловіка, батька двох дітей. Зараз він депутат Луцької міської ради. Я щиро радію, коли бачу щасливі очі цих людей, фото їхніх родинних свят, я щаслива, що вони живі, можуть бачити, ходити, мають руки й ноги, що вони далі активно розвиваються. Для мене це найбільша нагорода.
Для роботи на відповідальній посаді потрібна якісна освіта. Де ви навчалися, яку отримали кваліфікацію?
Першу вищу освіту здобула в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Кваліфікація – вчитель української мови й літератури та зарубіжної літератури, літературний редактор. Потім закінчила Університет економіки і права «КРОК». Це була міжнародна економіка і магістратура за спеціальністю «адміністративний менеджмент».
У 2014 році навчалася ефективного врядування у США через програму Американських Рад із міжнародної освіти «Відкритий світ». Американські Ради – це організація, яка фінансується урядом Сполучених Штатів і впроваджує багато просвітницьких програм. Одна з них була для молодих реформаторів із України. Ми зустрічалися з сенаторами, з мерами, з різними організаціями, які забезпечують життєдіяльність американських міст, щоби зрозуміти, як організоване їхнє господарське й політичне життя, як відбувається координація процесів, як формується державна політика і працює фінансова система на федеральному і місцевому рівнях. У них дуже диверсифіковане, багаторівневе і гнучке фінансування. І в різних штатах воно відрізняється. Це був для мене великий крок уперед – з’явилося зовсім інше розуміння, як можна планувати роботу на місцях і координувати її з державними структурами різного рівня.
Також у 2016 році я пройшла програму стажування в Європейському парламенті для політиків і представників місцевого самоврядування. Ми знайомилися з роботою Європарламенту, дізнавалися, як там приймаються рішення. Тоді стояло питання безвізу для України, і ми були свідками того, як відбувався переговорний процес. Для нас було дуже важливо побачити, як вирішується доля країни і на що треба орієнтуватися, коли ми робимо маленькі локальні справи. Ми маємо вміти думати глобально, бо ми всі живемо в єдиному світі – і це стажування дуже допомогло мені це зрозуміти. Тоді я вперше познайомилася з євродепутатами Ребеккою Гармс і Франком Швальбою – лідерами німецьких і європейських «зелених»…
І нарешті, Гарвард. Минулого року я студіювала політологію в літній школі Гарвардського університету у США. Для мене це взагалі було переворотом уявлень про освіту. До того я об’їздила багато шкіл, університетів, центрів підвищення кваліфікації вчителів за кордоном, зокрема, в Європі, але лише коли сама сіла за парту, я відчула різницю в підходах до навчання. Для мене було надзвичайним відкриттям, як там відбувається освітній процес. Наприклад те, як можна вивчити величезну дисципліну без жодної лекції. Або як викладач може модерувати заняття, не даючи при цьому готової інформації. Я побачила, наскільки це ефективно й цікаво. Плюс у мене була можливість поспілкуватися з низкою цікавих особистостей – таких, наприклад, як мер міста Кембридж. Це жінка, яка обиралася декілька разів на цю посаду, бо показала ефективну роботу. І лише в Гарварді, вивчаючи історію нашої країни, я відкрила для себе багато причин наших проблем у пострадянський період, усвідомила глибину унікальності нашої нації, нашу силу і перспективи. Тільки там я по-справжньому відчула, наскільки пишаюся Україною та українцями.
Чи плануєте балотуватися на виборах міського голови?
Ми – команда, кожен член якої розуміє й усвідомлює важливість спільного результату. Я вмію ставити суспільний інтерес вище особистого. Тому обов’язково підтримаю командне рішення, запропоноване з’їздом партії. А зараз у мене великий обсяг роботи, і я менш за все думаю про вибори.
Перше, про що я думаю, коли прокидаюся – це про ті прості й важливі для людей питання, які потребують вирішення з самого ранку. А люди звертаються постійно: то з приводу благоустрою, то через конфлікти з сусідами, то на вулиці світла немає, то не працює світлофор, то дерево впало не на комунальній території й перегородило рух… Таких ситуацій безліч, і люди часто не знають, куди звернутися, як діяти.
Не шкодуєте, що припинили участь у телепроекті «Нові лідери»?
Абсолютно ні. Я не маю потреби когось переконувати, що я дійсно лідер. Зараз я очолюю місто, і для мене це більш важливо, ніж займатися піаром на телебаченні й доводити там, що я лідер і гарний політик. Краще я доведу це конкретними справами.
Спілкувався Володимир БОБЕЧКО, фото: Олег ГРИБ
Джерело : http://theirpin.city/read/articles/article/17142
