Юрій Леонідович Рогульський народився 25 листопада 1991 року в Києві. Навчався у київській школі №55, а згодом у будівельному коледжі. Дитинство хлопця було непростим. У вісім років він залишився без батька, а в одинадцять втратив маму. Зростав разом із двома сестрами. Одна була його найближчою подругою та партнеркою у всіх дитячих витівках, а інша фактично стала для нього мамою.
Змалечку Юрій завжди мріяв бути кухарем, адже дуже любив готувати. Особливе місце в його житті посідала родина. Юрій дуже любив своїх племінників і племінниць Мілану, Марту, Костю та Даню. А Денис був для нього значно більше, ніж просто племінником. Вони росли як брати, мали одну маму на двох, а згодом стали найближчими друзями та побратимами.
У 18 років Юрій переїхав жити в Ірпінь. Саме тут він планував своє майбутнє, мріяв створити власну сім’ю та стати батьком. На жаль, війна не дала йому здійснити ці мрії.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році став на захист країни. Служив у лавах Збройних Сил України, мав звання молодшого сержанта та був командиром міномета у військовій частині А4638.
13 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Новосергіївки Харківської області Юрій Рогульський загинув
Рідні згадують Юрія як надзвичайно добру, сміливу та життєрадісну людину. Попри непросту долю, він завжди усміхався. Навіть коли самому було важко, намагався підтримати інших і допомогти своїй родині всім, чим міг. Нічого не очікував натомість, віддавав близьким усе, що мав. В Ірпені у Юрія залишилась рідна сестра Альона.
Від імені всієї Ірпінської громади висловлюю найщиріші співчуття сестрам, племінникам, усій родині, близьким, друзям і побратимам Юрія.
Прощання з Героєм відбудеться завтра, 23 вересня:
13:00 — прощання на вул. Панаса Мирного 1-А, біля будинку, де жив Герой;
13:40 — живий коридор біля повороту на кладовище (вул. Університетська);
13:50 — чин поховання на Алеї Пам’яті Захисників України.
Вічна пам’ять і слава Герою!
В.о. міського голови – секретар ради Анжела Макеєва
