Руслан Валентинович Михайлов народився 13 квітня 1969 року в селі Слобода-Шлишковецька Вінницької області, де минули його дитячі та юнацькі роки. Наполегливо вчився та успішно закінчив школу. Мріяв стати військовим, вступити до військового училища, але через проблеми із зором не зміг.
Після закінчення школи вступив до Вінницького педагогічного інституту на факультет фізики та інформатики. Потім була служба в армії, після якої він пішов працювати вчителем на Вінниччині.
Одружився та разом з дружиною виховував двох доньок. У 2015 році родина переїхала до Ірпеня. Знайшовши свій другий дім у нашому місті, Руслан працював викладачем фахового коледжу НУБіП, торговельно-економічного коледжу в Києві, а також учителем фізики та інформатики у школі №185 у Києві.
З перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України. Спочатку боронив Харківщину, а згодом сам попросився на найгарячіший напрямок — на Донеччину, до 93-ї бригади “Холодний Яр”.
Був командиром 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини А1302. Сумлінно виконував свої обов’язки, був нагороджений грамотами та подяками командування, а також почесним нагрудним знаком “Золотий Хрест”.
17 червня 2024 року в населеному пункті Андріївка Бахмутського району Донецької області виконуючи бойове завдання Герой загинув.
Два роки, два місяці і 10 днів Захисник вважався зниклим безвісти, і лише 10 серпня 2026 року близькі отримали офіційне підтвердження загибелі Героя.
Руслан був доброю, світлою людиною, завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. Він виховав багато поколінь учнів, був справжнім воїном і патріотом України. Висловлюю найщиріші співчуття родині, близьким і побратимам Героя.
Прощання з Героєм відбудеться у п’ятницю, 14 серпня:
10:00 — живий коридор біля повороту на кладовище (вул. Університетська);
10:10 — чин поховання на Алеї Пам’яті Захисників України.
Вічна пам’ять і слава Герою!
В.о. міського голови – секретар ради Анжела Макеєва
