П'ятниця, 29 травня 2020 |

Новини

За даними Центру громадського здоров’я, протягом доби в Україні досліджено на наявність коронавірусу 7952 зразки біоматеріалу, підтверджено 515 нових випадків інфікування (зокрема, захворіли 49 дітей і 96 медпрацівників). 198 осіб госпіталізовано. Померли 15 хворих. 203 людини видужали.   

Загалом в Україні зареєстровано 14710 випадків COVID-19, з них 376 —летальні, одужало 2909 пацієнтів.

У Київській області за добу коронавірус виявили у 24 осіб (усього— 959 випадків, одужали 117 пацієнтів), у Києві — 50 нововиявлених хворих (усього — 1771, вилікувалися 134 людини).

Нагадаємо, в Ірпінському регіоні зафіксовано 44 випадки коронавірусної хвороби (25 — в Ірпені, 8 — у Коцюбинському, 7 — у Гостомелі й 4 — у Ворзелі) та 13 одужань. 

8 травня перший заступник Ірпінського міського голови Олександр Маркушин, заступник Ірпінського міського голови Юлія Устич, депутати Ірпінської міської ради, волонтери, члени сімей військових, які загинули на Сході України, вшанували пам’ять жертв Другої світової війни.  

«Разом із депутатами, волонтерами і родичами загиблих героїв АТО зібралися сьогодні біля пам’ятника Невідомому солдату в Ірпені. Запалили 75 свічок пам’яті про жертви Другої світової війни. Хай вони нагадують про всіх, хто загинув на фронті, в окупації, в концтаборах чи зник безвісти у вихорі війни. Вічна слава всім, хто віддав своє життя, захищаючи рідну землю від ворога. Ми пам’ятаємо!» — написав на своїй публічній сторінці у Фейсбук Олександр Маркушин.

    

Сьогодні, 8 травня, 26 ірпінців — учасників Другої світової війни — були нагороджені Знаком народної пошани — пам’ятною медаллю «За бойові заслуги. 75 років Перемоги над нацизмом». Нагороди трьох ветеранів, які не дожили до цього дня, вручили їхнім рідним.

Вітали героїв Другої світової війни перший заступник Ірпінського міського голови Олександр Маркушин і депутати Ірпінської міської ради.

«Що найкраще зробити у День пам’яті і примирення? Відвідати тих, хто досі добре пам’ятає і не забуде до останньої секунди свого життя події 1939—45 років. Поговорити, почути. Разом згадати тих, хто загинув тоді, і тих, хто пройшов всю війну, але не дожив до сьогодні. Зустрічі з почесною мешканкою Ірпеня, ветераном війни Валентиною Гаврилівною Кулініч, ветеранами Другої світової Ашотом Гвидоновичем Григоряном і Бурлакою Миколою Григоровичем завжди хвилюють. Дякую їм за теплий прийом і спогади, якими вони поділилися. На жаль, щороку таких людей поруч з нами залишається все менше. Тому не гайте часу. Навідайтеся до своїх стареньких сусідів сьогодні. Вони чекають», — написав на своїй публічній сторінці у Фейсбук Олександр Маркушин.

Рішення про заснування та виготовлення Знаку народної пошани «За бойові заслуги. 75 років Перемоги над нацизмом» було прийняте Всеукраїнським об’єднанням громадян «Країна» та ВТО «Орден» за підтримки Міністерства у справах ветеранів України та ветеранських громадських організацій.

Захворювання на COVID-19 підтвердили у ще 17 медичних працівників Ірпінської центральної міської лікарні. Про це повідомив директор закладу Антон Довгопол.

«Одразу після виявлення захворювання у перших двох лікарів ми встановили коло контактних осіб – це 103 підозри серед наших медпрацівників. У них усіх був відібраний біологічний матеріал для ПЛР-дослідження. На сьогодні ми отримали результати 66 осіб. З них 17 – позитивні. Це 3 лікарі, 8 медсестер і 6 санітарок», – зазначив А. Довгопол.

З приводу захворювання медпрацівників на COVID-19 в Ірпінській центральній лікарні провели службове розслідування. З’ясувалося, що інфікування медиків відбулося на робочому місці.

«Був виявлений факт госпіталізації пацієнтки у 20-х числах квітня з діагнозом “набряк Квінке”. Вона була доставлена каретою екстреної медичної допомоги. У приймальному відділенні їй зробили експрес-тест на коронавірус, і він був негативним. 27 квітня пацієнтку виписали без жодних ознак респіраторних захворювань. А в процесі службового розслідування було з’ясовано, що 30 квітня ця пацієнтка звернулася до протиепідемічної амбулаторії в Ірпені, у неї взяли зразки для ПЛР-тесту, і він був позитивним», – розповів очільник лікарні.

За словами Антона Довгопола, зараз стаціонар Ірпінської центральної лікарні перебуває на карантині — туди не приймають нових хворих.

«Зараз ми перепрофільовуємо бригади чергування, щоб забезпечити цілодобовий режим нашого закладу. На початку тижня у нас було 94 пацієнти. З них 64 уже виписані. Всі вони зафіксовані як контактні особи і виписані під розписку про самоізоляцію на два тижні. У жодного не було ознак респіраторних захворювань. Дані цих пацієнтів передані до Центру первинної медико-санітарної допомоги», — додав А. Довгопол.

Що ж до перебігу захворювання медпрацівників, то п’ятеро з них перебувають на лікуванні в інфекційному відділенні ІЦМЛ. У двох — середня важкість захворювання, у трьох — легка форма. У решти чотирнадцяти медиків, у яких виявили коронавірус, абсолютно безсимптомний перебіг цього захворювання. Вони перебувають у домашній самоізоляції.

Нагадаємо, 3 травня був підтверджений COVID-19 у хірурга та анестезіолога Ірпінської центральної лікарні. Їхнє захворювання проходить у легкій формі. Лікуються вони в інфекційному відділенні Ірпінської центральної міської лікарні.

https://itvua.tv/video/na-covid-19-zakhvorily-19-medpratsivnykiv-irpins-koi-likarni-video/

 

До 12 травня включно продовжено дію посиленого протиепідемічного режиму в Ірпінській центральній міській лікарні. Таке рішення було ухвалене на засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке відбулося 8 травня під головуванням першого заступника Ірпінського міського голови Олександра Маркушина.

Прийом пацієнтів, які потребують планової госпіталізації, тимчасово припинений. Разом із тим, інфекційне, пологове й дитяче відділення лікарні та екстрена медична допомога (травмпункт) працюють у штатному режимі. Комунальним підприємствам міста доручено провести повну дезінфекцію приміщень лікарні та прилеглу до неї територію.

Захворювання на COVID-19 підтвердилося вже у 19 медпрацівників Ірпінської центральної міської лікарні. 

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 4 травня, комісія вирішила продовжити карантин в Ірпінському регіоні до 22 травня, а також пом’якшити карантинні обмеження.

З 11 травня дозволено відвідувати парки, сквери, зони відпочинку, лісопаркові та прибережні зони, дитячі та спортивні майданчики.

Дозволяється надання послуг громадського харчування на відкритих (літніх) майданчиках, адресна доставки їжі та замовлення на винос (за умови, що суб’єкт господарювання за законом є оператором ринку харчових продуктів); торгівля непродовольчими товарами в магазинах; робота перукарень і салонів краси, адвокатів, нотаріусів, аудиторів, психологів, стоматології, закладів побутового обслуговування, засобів масової інформації, музеїв; тренування професійних спортивних команд на майданчиках просто неба на закритих базах.  

Усі пом’якшення карантину дозволяються за умови дотримання відповідних санітарних і протиепідемічних заходів.

«Одноголосно затвердили перелік підприємств і закладів, які зможуть працювати вже з 11 травня. Дотримання ними санітарних норм контролюватимуть представники Нацполіції, Держпродспоживслужби та “Мунварти”», — зазначив Олександр Маркушин.

 

Бурлака Микола Григорович. У свої 94 він бадьоро зустрічає гостей і готовий приймати вітання. Микола  Григорович – один із ірпінських ветеранів, до кого напередодні 9 травня завітали представники місцевої влади з квітами і подарунками.  

Олександр Маркушин, перший заступник Ірпінського міського голови:
«Хочемо вас привітати, вручити медаль — Знак народної пошани».

Серед численних нагород, які нагадують ветерану про його бойові та життєві заслуги, тепер буде ще одна — Знак народної пошани. Так ірпінці засвідчують свою шану і повагу до сивочолого чоловіка,  через життя якого пройшло аж дві війни.

Микола Бурлака, ветеран Другої світової війни:
«Пройшов дві війни: Ленінградський фронт і Японія».

Сьогодні Микола Григорович радше згадує не війну, а свою повоєнну молодість, і як його гартувало життя, більшу частину якого пропрацював на інженерних посадах.

Микола Бурлака (показує фотографії):
«Оце я зразу після Перемоги. Унтерофіцер. Це вже мені 38 років».

Олександр Маркушин:
«Це не просто наш ветеран, це дуже шанована людина, яку ми дуже поважаємо, дуже любимо — колишній співробітник нашого підприємства “Ірпіньводоканал”. У нас традиція була і вона продовжується — вітати наших ветеранів».

Ветеран радо тисне руку нинішньому начальнику водоканалу і ділиться своїми спостереженнями про  сьогоднішній Ірпінь.

Микола Бурлака:
«Це не місто, а казка. І дякуючи керівництву, воно й зараз розвивається. Ці парки, сквери — їх би не було. Дякую, дуже дякую».

Напередодні 9 травня відвідали й Почесну громадянку Ірпеня, ветерана війни Валентину Гаврилівну Кулініч.

Валентина Кулініч, Почесна громадянка Ірпеня, ветеран Другої світової війни:
«Дуже вдячна. Схвильована».

Олександр Маркушин:
«Ще раз вітаємо вас зі святом, із Перемогою!»

У День пам’яті та примирення без уваги не залишився жоден ветеран в Ірпені. Ашот Гвидонович Григорян одягає свій військовий мундир із погонами підполковника. Каже, робить це нечасто. Але сьогодні саме той день, коли хочеться його одягнути і пригадати болючі часи.

Ашот Григорян, ветеран Другої світової війни:
«Найдовше я служив в авіації. Два з половиною роки день у день служив».

Ашот Григорян теж отримав Знак народної пошани. В Ірпені його вручили всім, хто брав безпосередню участь у бойових діях Другої світової війни.

https://itvua.tv/video/v-irpeni-vitaiut-veteraniv-druhoi-svitovoi-viyny-video/

Сьогодні, 8 травня, перший заступник Ірпінського міського голови Олександр Маркушин відвідав ветеранів Другої світової війни. Він зустрівся з почесною мешканкою Ірпеня, ветераном війни Валентиною Гаврилівною Кулініч, ветеранами Другої світової Ашотом Гвидоновичем Григоряном і Бурлакою Миколою Григоровичем 

"Що найкраще зробити у День пам’яті і примирення? Відвідати тих, хто досі добре пам’ятає і не забуде до останньої секунди свого життя події 1939-45 років. Поговорити, почути. Разом згадати тих, хто загинув тоді, і тих, хто пройшов всю війну, але не дожив до сьогодні", - написав Олександр Маркушин на своїй публічній сторінці у Фейсбук.

Перший заступник Ірпінського міського голови подякував ветеранам за теплий прийом і спогади, якими вони поділилися.

"На жаль, щороку таких людей поруч з нами залишається все менше. Тому не гайте часу. Навідайтеся до своїх стареньких сусідів сьогодні. Вони чекають", - закликав О. Маркушин.

          

В Україні за добу методом ПЛР досліджено на коронавірусну інфекцію 7763 зразків біоматеріалу пацієнтів, підтверджено 504 випадки COVID-19 (у т. ч. захворіли 44 дитини і 98 медпрацівників). Госпіталізовано 237 осіб. Протягом доби помер 21 хворий (найбільше від початку епідемії). Кількість одужань також рекордна — 310. Такі дані оприлюднив на брифінгу Міністр охорони здоров’я Максим Степанов.

Загалом в Україні зафіксовано 14195 випадків коронавірусної хвороби, з них 361 — летальний, 2706 пацієнтів видужали.

За даними МОЗ, у Київській області за добу коронавірус виявили у 19 осіб (усього — 935 випадків, одужали 109 пацієнтів), у Києві — 46 нових випадків (усього — 1721, видужали 127 хворих).

Нагадаємо, в Ірпінському регіоні зафіксовано 44 випадки коронавірусної хвороби (25 — в Ірпені, 8 — у Коцюбинському, 7 — у Гостомелі й 4 — у Ворзелі) та 13 одужань. За даними Ірпінського міського центру первинної медико-санітарної допомоги, за останню добу в регіоні не було підтверджено жодного нового випадку захворювання на COVID-19. 

Друга світова війна – глобальний військовий конфлікт в історії Землі та причина найбільших трагедій ХХ століття.

У війні взяли участь 80 % людства, бойові дії велися у 2/3 існуючих на той момент держав. Війна розпочалася 1 вересня 1939 року із вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945-го беззастережною капітуляцією Японії. Під час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства (зокрема, Голокост), а також уперше і востаннє використана атомна зброя. До армій ворожих сторін було залучено понад 110 мільйонів солдатів, загальні втрати військових та цивільного населення складають від 50 до 85 мільйонів осіб. За результатами війни було створено ООН (Україна – один із засновниць) і сформовано нову систему міжнародних відносин.

Шлях до розв’язання війни був відкритий Пактом Молотова–Ріббентропа:  23 серпня 1939 року. Згідно із таємним протоколом до нього, нацисти та комуністи ділили Східну Європу на зони інтересів. Внаслідок цих домовленостей Третій Райх отримав змогу безперешкодного вторгнення в Польщу. СРСР розширився за рахунок Західної Білорусі та Західної України, Бессарабії з Буковиною, трьох країн Балтії, а також частини Фінляндії.

Український вимір Другої світової не обмежувався боротьбою Вермахту та Червоної армії на українській території, адже українців торкнулися кілька воєн:

1) німецько-польська 1939–1945 років (у 1939-му регулярна, а потім – підпільна);

2) польсько-радянська 1939 (неоголошена, відома як “Визвольний похід в Західну Україну”);

3) радянсько-румунська 1940–1945 (спочатку неоголошена – радянське вторгнення в Бессарабію та Буковину 1940-го, потім регулярна та підпільна – частина німецько-радянської війни);

4) німецько-радянська 1941–1945 (регулярна та підпільна, теж відома як “Велика Вітчизняна”);

5) німецько-українська 1941–1944 (підпільна);

6) радянсько-угорська 1941–1945 (регулярна та підпільна, частина німецько-радянської);

7) польсько-українська 1942–1947 (підпільна);

8) радянсько-українська 1939–1954 (підпільна).

Всі ці конфлікти мають безпосередній стосунок до Другої світової війни, оскільки були спровоковані нею, стали її відгалуженням і продовженням. Також до українського виміру війни входить участь українців в бойових діях поза Україною (наприклад, у радянсько-фінській “Зимовій війні” 1939–1940) та у складі іноземних армій. Безпосередньо перед початком Другої світової внаслідок проголошення незалежності Карпатської України почався україно-угорський конфлікт 1939 року.

Друга світова війна для України розпочалася 1 вересня 1939 року з німецьким вторгненням в Польщу. 110–120 тисяч українців у лавах Війська Польського розпочали світову боротьбу проти нацизму, 8 тисяч із них загинуло протягом першого місяця війни. Також 1 вересня Люфтваффе бомбардувало Львів та інші західноукраїнські міста, що перебували у складі Польщі. Між 12 та 22 вересня Львів пережив подвійну облогу: із заходу нацистськими військами, зі сходу – радянськими.

СРСР вступив у Другу світову війну 17 вересня 1939 року на боці нацистської Німеччини. В цей день радянські війська вступили на допомогу німецьким в Польщу та окупували Західну Україну і Західну Білорусь. Два роки Москва була союзницею Берліна.

Нацистсько-комуністичний союз був зруйнований 22 червня 1941 року німецьким вторгненням у СРСР. Протягом року з початку німецько-радянської війни Україна була окупована військами Третього Райху. Вигнання нацистів розпочалося восени 1943 року і завершилося наприкінці 1944-го. Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50 до 75 % всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил.

Нацистський окупаційний режим в Україні був одним із найжорстокіших у світі. Безпосередньо своїми руками або із залученням “добровільних помічників” із числа місцевого населення нацисти знищили 1,5 мільйона українських євреїв і 20 тисяч ромів.

Україна на завершальному етапі війни. Вся правда про Акт капітуляції Німеччини

Після вигнання нацистів і їхніх союзників з території України, Червона армія, в складі якої перебували й українці, здійснила низку наступальних операцій вже на території Європи. Серед них: Белградська (1944 рік), Будапештська (1944–1945 роки), Вісло-Одерська (1945 рік), Віденська (1945 рік), Берлінська (1945 рік), Празька (1945 рік).

Під час Яссько-Кишинівської операції 1944 року і наступних бойових дій радянські війська розбили 18 дивізій противника, вигнавши німецькі угруповання з Румунії. У ході визволення Польщі було розгромлено понад 170 німецьких дивізій. Однією із завершальних стратегічних операцій на європейському континенті стала Берлінська операція радянських військ, коли останні захопили столицю Німеччини. Ця операція тривала 23 дні – з 16 квітня по 8 травня 1945 року, впродовж яких радянські війська встигли просунутися на захід на відстань від 100 до 220 км. Зокрема, для штурму Берліна радянське керівництво спрямувало війська 1-го, 2-го Білоруських і 1-го Українського фронтів. У ніч на 1 травня 1945 року лейтенант Олексій Берест разом із Мелітоном Кантарія та Михайлом Єгоровим встановили прапор Перемоги над райхстагом.

Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини було підписано у Реймсі о 02:41 7 травня 1945 року. На вимогу представника СРСР генерала Івана Суслопарова США та Велика Британія погодилися відкласти її публічне оголошення, щоб Радянський Союз зміг підготувати іншу церемонію в Берліні (Сталін прагнув підписання капітуляції саме в захопленому ним Берліні). В СРСР на інформацію про капітуляцію 7 травня наклали заборону. Причина – Суслопаров підписав акт, не маючи директив із Москви. Інструкція з Кремля на той час не прийшла.

8 травня 1945 року о 22:43 за центральноєвропейським часом або 9 травня о 00:43 за московським у берлінському передмісті було підписано другий Акт про капітуляцію Німеччини.

Попри двічі підписаний акт, на фронті все ще тривали бої. Так, останні групи німецьких військ в Австрії було ліквідовано тільки 19 травня.

“Наш підрозділ вже захопив резиденцію Гіммлера. Ми розташувалися у підвальному поверсі. До нас спустився комбат і начальник штабу. Весь підрозділ вишикували. Запитали, чи є добровольці підняти прапор над райхстагом? А хто захоче ризикувати своїм життям в кінці війни? Командир розвідки наказав Єгорову та Кантарії вийти зі строю. Очолив групу лейтенант Олексій Берест. Мілетон Кантарія став протестувати, але вибору не було: або вперед на райхстаг, або військовий трибунал. Їм вручили прапор у чохлі. Замполіт батальйону 24- річний Олексій Берест був високого росту, здоровенний, йшов попереду і прокладав дорогу прапороносцям. Він першим піднявся на дах і витягнув туди Єгорова та Кантарію. Троє людей встановлювали прапор над райхстагом. Це сталося 30 квітня 1945 року приблизно о десятій вечора”.

Зі спогадів Петра Савича – учасника штурму райхстагу

“Як би не розгорнулися події, – українці добре знають, де їх місце в страшних і рішучих перипетіях світової драми, що надходить в жахливій грозі і бурі воєнній. Ми – разом з Францією, Англією і Польщею… ми знаємо, що боротимемося за правду і справедливість, за право нашого власного народу на державну самостійність”.

Газета “Тризуб”. Париж. Вересень 1939 року

Внесок українців

Після перемоги над нацистською Німеччиною 8 травня 1945 року СРСР приєднався до війни проти Японії. Беззастережна капітуляція Японії 2 вересня 1945-го означала завершення Другої світової війни, але окремі військові конфлікти, породжені нею, точилися ще кілька років. Організований спротив радянській владі на Західній Україні тривав до 1954 року, а окремі сутички – до 1960-х.

Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом і союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (45 тисяч осіб), Польщі (120 тисяч), СРСР (більше 7 мільйонів), США (80 тисяч) і Франції (6 тисяч), а також визвольного руху в самій Україні (100 тисяч в УПА) – разом понад 7 мільйонів осіб. Понад 2,5 мільйона українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тисяч стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.

Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За Україну воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння на українських землях намагалася продемонструвати прихильність до українства, але єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух – передовсім, Українська повстанська армія.

З різних причин на німецькому боці воювало до 250 тисяч українців і до 50 тисяч було мобілізовано до армій союзників Третього Райху.

Наслідки

Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни. Найтяжчі – демографічні. Війна й окупація призвели до різкого, катастрофічного зменшення кількості населення, значних деформацій у його національному, статевому, віковому та професійному складі. Демографічні зміни такого характеру відбулися внаслідок взаємодії багатьох чинників: мобілізації значної частини чоловічого населення та їх масової загибелі; депортацій 1939–1941 та 1943–1945 років; загибелі мирного населення на теренах воєнних дій; евакуації у тилові регіони СРСР на початку війни; масового знищення нацистами та їхніми союзниками значної кількості військовополонених і цивільного населення; депортацій працездатного населення на примусові роботи до Німеччини; жорстокого протистояння сил руху опору в німецькому тилу; високої смертності під час окупації від голоду та хвороб; значного зменшення народжуваності тощо.

Сукупні демографічні втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939–1945 років наразі оцінюються у понад вісім мільйонів осіб. За підрахунками вчених, Центральна, Південна та Східна Україна втратила 30% населення, Галичина – 22%, Волинь і Полісся – 12%. Для поповнення демографічних втрат воєнного періоду республіці знадобилося близько 25 років. Водночас Друга світова війна повністю змінила етнічне обличчя українського суспільства. З України практично зникли такі національні меншини як німці, кримські татари, українські євреї. Натомість кількість росіян із довоєнних 4 мільйонів за перше повоєнне десятиліття зросла до 7 мільйонів осіб.

Внаслідок війни змінився також етнічний баланс населення українських міст. У містах Сходу та Півдня України посилився й укріпився російський елемент, натомість у містах і містечках Центральної України українці стали домінуючим етносом після винищення нацистами євреїв, а на Західній Україні українці замінили в містах репатрійованих поляків, румунів, чехів, угорців і знищених євреїв.

Суперечливими є статистичні дані щодо матеріальних збитків України внаслідок Другої світової війни. Зокрема, за повоєнними підрахунками, було зруйновано майже 700 українських міст і 28 тисяч сіл, спалено близько 320 тисяч господарств.

Україна в результаті Другої світової війни зазнала матеріальних втрат у розмірі понад 45 % від збитку усього СРСР. З метою створення могутнього військово-промислового потенціалу на сході СРСР під гаслом “Все для фронту! Все для перемоги!” більшовики вивезли з України 550 промислових підприємств, майно і худобу тисяч колгоспів, радгоспів, МТС, десятки наукових і навчальних закладів, осередків культури, історичні цінності. Виїхало майже 3,5 мільйона жителів республіки – кваліфікованих робітників і спеціалістів, науковців, творчої інтелігенції, які віддали трудові й інтелектуальні зусилля в розвиток воєнного й економічного потенціалу СРСР.

У підсумкових звітах Надзвичайної державної комісії зі встановлення і розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників і заподіяних ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам СРСР на території УРСР у результаті війни у 1946 році була офіційно оприлюднена цифра у 285 мільярдів карбованців. Згодом, у зведених даних щодо матеріальних втрат, яких зазнала Українська РСР станом на 1 квітня 1945 року зазначено цифру у 353 422 мільярди карбованців. Збитки, нанесені Криму, Волинській, Дрогобицькій та Станіславській області, державним підприємствам, громадським організаціям союзного значення не було враховано. Сучасними дослідниками (Інститут історії НАН України) збитки України, отримані внаслідок війни, оцінюються в понад 450 мільярдів. Слід також говорити не тільки про прямі збитки від ведення бойових дій, а й, наприклад, про кількість евакуйованих підприємств до Німеччини напередодні відходу німецьких військ.

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/materialy-do-vidznachennya-dnya-pamyati-ta-prymyrennya-8-travnya-ta-dnya-peremogy-nad-nacyzmom-u-drugiy-svitoviy-viyni-9-travnya

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті 

Ірпінська міська рада тимчасово звільнила від низки платежів підприємців регіону, які втратили можливість працювати під час карантину. Відповідні рішення були ухвалені сьогодні, 7 травня, на сесії міської ради.

Зокрема, депутати підтримали рішення «Щодо тимчасового звільнення, зменшення окремих видів платежів на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», «Про тимчасове звільнення орендарів від сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності м. Ірпінь», «Щодо звільнення від сплати орендної плати за користування майном комунальної власності територіальної громади м. Ірпінь на період дії протиепідемічних обмежувальних заходів».

«Сьогодні у нас — “підприємницька” сесія. Ми зібралися, тому що хочемо дати пільги підприємцям на період епідемії коронавірусу — тим, які потрапили під постанову Кабінету Міністрів України про заборону їхньої діяльності. Йдемо назустріч підприємцям, які працюють у нашому місті — у першу чергу, це малий і середній бізнес», — зазначив на початку засідання в. о. міського голови — секретар Ірпінської міської ради Андрій Літвинов.

Він пояснив, що ухвалені рішення передбачають «звільнення підприємців від сплати за оренду землі, оренду комунального майна, від сплати за рекламу й за земельні сервітути на період карантину».

Новини

Анонси

 

pay-oplata

pay-oplata

brandbook

zovn reklama

Петиції

Громадський бюджет

Звіт за 100 днів

Звіт за 3 роки

Звіт

Секретар ради інформує

munvarta

munvarta

munvarta

Юстиії

декларування

СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАН ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ірпінського регіону на період до 2020 року

Громадська рада


«АСОЦІАЦІЯ МАЛИХ МІСТ УКРАЇНИ»

«Асоціація міст України»

Молодіжна громадська рада

ПАМ'ЯТАЄМО полеглих за Україну

 

Календар подій

Ірпінський вісник