Антон народився та виріс на Херсонщині, в селі Софіївка. Щойно Антону виповнилось 18 – хлопця призвали на строкову службу до Нацгвардії та перевели до Маріуполя. Молодий військовий швидко опанував спеціальність стрільця та закохався у місто на берегу Азовського моря, планував залишитись там жити після закінчення служби.
Але клята війна! У мирному Маріуполі Антон прослужив лише 3 місяці. Надзвичайно юним, лише у 18 років, “Шеві” довелося тримати оборону оточеного окупантами міста та Азовсталі.
3 травня 2022 року Антон Шевченко не повернувся із завдання на території заводу. Пам’ятаю, росіяни тоді вже скидали на «Азовсталь» 500-кілограмові авіабомби, до виходу військових з оточенння залишалось лише два тижні. Антон нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Вдома на Героя чекали мати та маленька сестра. Вони завжди памʼятатимуть його як доброго, лагідного, турботливого сина та брата. Мої щирі співчуття.
Захисника Азовсталі поховають на території Ірпінської громади, де нині живуть його рідні. Прощання відбудеться у цю п’ятницю, 12 квітня:
– об 10:45 проведемо Героя живим коридором по вулиці Університетській (поворот на кладовище);
– об 11:00 поховання на Алеї памʼяті захисників України.
Вічна памʼять!
Ірпінський міський голова Олександр Маркушин
