Коли вони йшли за покликом свого серця, то, я впевнений, не думали про якісь подяки чи відзнаки. Коли в наш дім прийшла війна, ці люди почали робити те, що вважали найважливішим у той момент – допомагати своїм землякам.
Сьогодні, з нагоди Всесвітнього дня гуманітарної допомоги, ми зібрали тих, кому завдячує Ірпінська громада. Тих, хто з першого дня війни працював у гуманітарних штабах, хто привозив продукти і медикаменти, хто цілодобово приймав телефонні дзвінки від населення, хто готував гарячі обіди, пік хліб, хто, ризикуючи власним життям, евакуйовував людей та тварин, хто допомагав фінансово, віддавав свій транспорт, своє житло, свої приміщення, і хто зараз продовжує працювати вже над відновленням і відбудовою нашого міста.
Мені не вистачить й дня, щоб розповісти про кожного окремо і згадати всіх поіменно. Їх сотні! І всі вони заслуговують найбільшої вдячності і поваги від мешканців нашої громади.
Сьогодні я найбільше хочу, щоб все те добре, яке ви, шановні волонтери, зробили і робите для людей повернулося до вас сторицею! Дякую!
Ірпінський міський голова Олександр Маркушин
