21 вересня Максиму мало б виповнитися 35 років. Попереду мало бути ціле життя, але замість цього залишилися біль втрати й пам’ять, яка назавжди житиме у серцях тих, хто його любив і знав.
Максима згадують як добру, щиру та чуйну людину. Він умів підтримати у складну хвилину, не залишався байдужим до чужої біди та завжди був готовий допомогти. Саме за ці прості, але такі важливі людські якості його цінували рідні, друзі та побратими.
З початком повномасштабного вторгнення Максим став на захист України. Служив у складі 93-ї окремої механізованої бригади, виконував бойові завдання на Покровському напрямку як снайпер. Під час одного з них отримав осколкове поранення та проходив лікування.
Після відновлення Максим продовжив захищати Україну на Краматорському напрямку, де служив кулеметником механізованого взводу.
7 вересня біля селища Миколайпілля Краматорського району Максим загинув під час виконання бойового завдання. Герой поспішив на допомогу своєму побратиму та підірвався на міні. Побратим залишився живим.
У цьому вчинку весь Максим. Навіть у найстрашнішу мить він думав про людину, яка була поруч. Не залишив побратима і до останнього був вірним своїм принципам.
Щирі співчуття рідним і близьким Максима, його друзям та побратимам. Нехай вистачить сил пережити цю непоправну втрату.
Вічна пам’ять і шана Захиснику Максиму Кузнєцову.
Перший заступник міського голови Олександр Пащинський
