Руслан був людиною, яка все життя вчила інших. Учитель фізики та інформатики, викладач, наставник для багатьох поколінь учнів. Добрий, світлий, щирий — він завжди був готовий прийти на допомогу тому, хто її потребував.
Колись Руслан мріяв стати військовим. Через проблеми із зором ця мрія не здійснилася в юності. Але коли Україна опинилася перед найбільшим випробуванням, він без вагань став до її захисту.
З перших днів повномасштабного вторгнення Руслан добровольцем боронив Україну. За службу був нагороджений почесним нагрудним знаком “Золотий Хрест”.
17 червня 2024 року Руслан загинув, виконуючи бойове завдання біля Андріївки на Донеччині. Понад два роки він вважався зниклим безвісти. І лише 10 серпня 2026 року родина отримала офіційне підтвердження його загибелі.
Сьогодні ми нарешті змогли віддати останню шану Герою.
Щиро співчуваю родині, близьким і побратимам. Схиляємо голови у скорботі та дякуємо Герою за його мужність, службу і любов до України.
Вічна пам’ять і вічна слава Захиснику!
Перший заступник міського голови Олександр Пащинський
