Артем воював ще з часів АТО, пройшов Донеччину, найважчі бої та найгарячіші напрямки. Після початку повномасштабної війни служив стрільцем-санітаром у 5-й штурмовій спеціалізованій роті «Шквал».
Він рано залишився без батьків. Мама пішла з життя у 2022 році. Власної сім’ї Артем створити не встиг. Найріднішим залишився брат Євген. І тепер Ірпінь, місто, куди Євген переїхав у 2023 році, стало місцем останнього спочинку Артема.
Його чекали понад півтора року. Чекали звістки, сподівалися, що десь там, серед невідомості, ще може бути шанс. Але 6 серпня родина отримала офіційне підтвердження — Артем загинув 8 грудня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Курщині.
Після стількох місяців очікування рідні нарешті змогли попрощатися з Артемом. Він повернувся до рідних, але зовсім не так, як його чекали. Не так, як хотілося б зустріти рідну людину.
Артем загинув, захищаючи Україну. Тепер найменше, що ми можемо зробити для нього — пам’ятати. Пам’ятати його ім’я, його службу і те, якою ціною він захищав нашу країну.
Щиро співчуваю родині, близьким і побратимам. Схиляємо голови у скорботі та дякуємо Герою за його мужність, службу і любов до України.
Вічна пам’ять і вічна слава Захиснику!
Перший заступник міського голови Олександр Пащинський
