На сьогодні у Приірпінні склалася кризова ситуація з призовом чоловіків на строкову військову службу. Налякані війною призовники відмовляються з’являтися до військкоматів за повістками, вважають, що краще перечекати важкі для країни часи. Хоча міська адміністрація запевняє, що новобранці не направлятимуться в зону проведення антитерористичної операції — цей тягар нестимуть мобілізовані, які вже мають досвід служби в лавах армії.
Святий обов’язок став тягарем
За весь період існування СРСР державна ідеологічна машина прищеплювала нам думку про те, що святий обов’язок кожного громадянина — захищати свою Батьківщину. У широкому загалі вважалося: якщо ти не служив у армії, то який із тебе чоловік? І хлопці, слухаючи ще й розповіді про героїзм воїнів на фронті, йшли служити, з гордістю одягали військову форму.
З роками, на жаль, ставлення до армії змінилося. Одним із поштовхів стала участь радянських військ у різних локальних війнах на чужій землі, звідки захисників Вітчизни привозили у цинкових домовинах. У лавах Збройних сил розквітла дідівщина, часто солдати замість того, щоб набувати військового досвіду, опановувати озброєння та техніку, займалися марудними справами у підрозділах чи навіть використовувалися офіцерами — копали городи на їхніх ділянках, будували їм будинки тощо. Тому святий обов’язок став фактично тягарем, даремно втраченими роками. Ось і маємо розвалену армію та небажання йти до неї.
Призовники йдуть на службу, а не на війну
«У нашому регіоні триває призов чоловіків на строкову військову службу», — розмірковує керуючий справами міськвиконкому Максим Плешко. — «Але виникли серйозні проблеми. Треба розрізняти призов та мобілізацію. За мобілізацією йдуть до війська ті, хто уже раніше відслужив і після курсу перепідготовки вирушає в зону АТО.
Призовники направляються на строкову службу. І якщо з мобілізації наш регіон добре виконав план, то з призову — не справляємося. Самі призовники відчувають страх, та й їхні батьки бояться відпускати своїх дітей, бо думають, що їх заберуть воювати».
Якщо молодий чоловік за ухиляння від служби в армії отримає кримінальну статтю, то яке у нього буде майбутнє? Куди піде на роботу, якщо у нього – судимість? Треба проводити відповідну інформаційну кампанію по місту, щоб достукатися до людей, пояснити, що строкова служба — це не страшно. Нехай хлопці відслужать, відчують себе справжніми чоловіками. Водночас необхідно активно відновлювати військово-патріотичне виховання нашої молоді, залучати до цього процесу ветеранів, учасників АТО, які б на власному бойовому досвіді навчали підростаюче покоління, як треба любити свою Батьківщину, бути готовим стати на її захист.
Призов під загрозою зриву
«Дійсно, сьогодні призов на строкову військову службу під загрозою зриву», — говорить заступник міського військового комісара, майор Сергій Бугаєнко. — «За планом ми повинні відправити до війська 40-65 осіб, із них 17 — до Національної гвардії. Станом на 31 березня на збірний пункт для проходження медкомісії прибуло 15. Ситуація досить критична. На обліку в нас перебувають 1400 чоловіків призовного віку, 20-27 років, із них 1000 — це ті, хто навчався в Національному університеті державної податкової служби України. Вони виїхали, але не знялися з обліку, тому призову підлягають у нас.
Є проблема і в тому, що вік призовників згідно з Указом Президента України та Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» змінився з 18-25 на 20-27 років, але призову підлягають з 20 до 25. Реальний ресурс призовників регіону становить 400 осіб, з яких майже 70% — непридатні або обмежено придатні для військової служби. На сьогодні 22 особи розписані з квітня до війська».
«Вовчий квиток» на все життя
Звичайно, як зазначає Сергій Васильович, військкомат вживає відповідних заходів, активно співпрацює з прокуратурою, міліцією, Центром зайнятості населення, комунальними службами. На жаль, виникає безліч складнощів. Адже призовники відмовляються отримувати в руки повістки, переховуються, їхні рідні не відчиняють двері працівникам військкомату, не впускають до помешкання.
Фактично майже 750 призовників віком від 20 до 25 років ухиляються від військової служби. Усі вони оповіщені. 180 отримали повістку особисто, але не прибули на проходження медичної комісії до військового комісаріату. Тому було зроблено примусові приводи, прокурор м. Ірпеня підписав їх та направив на виконання міліції. Примусовий привід — це коли людина не добровільно приходить, а в супроводі працівника міліції. Привели лише одну особу.
Зараз підключають демобілізованих, учасників АТО, щоб вони оповіщали, здійснювали роз’яснювальну роботу. Причини боятися війни немає, адже є рішення Ради національної безпеки та оборони, що військовослужбовці строкової служби в зону проведення антитерористичної операції відправлятися не будуть. Згідно з Указом Президента України збільшили строк служби з 1 до 1,5 року, для тих, у кого вища освіта, — 1 рік.
Треба пам’ятати, що люди, які ухилилися від служби у лавах армії, не можуть у майбутньому зараховуватися до органів державної влади, правоохоронних органів, рятувальної служби тощо. Водночас ті, хто переховується від призову, можуть «загриміти» за грати на 3 роки. І отримати на додачу — «вовчий квиток» на все життя.
Ігор ШВЕЦЬ
