Він був одним з найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників.
Поет рідкісного таланту, який обрав долю борця. Із 47 років життя 13 провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, таборах, на каторжній роботі в шахті.
Василь Стус неодноразово приїжджав в Ірпінь та був тісно пов’язаний з Григорієм Кочуром, нашим земляком, видатним перекладачем. Саме в його будинку і зупинявся поет під час візиту.
Смисли борця Стуса, його любов до України, відчуття гідності та нетерпимість до несправедливості досі є взірцем для українців.
У 2005 році поету присвоїли звання Героя України посмертно.
