15 травня відбулася творча зустріч з поетом, публіцистом, кіносценаристом, заслуженим журналістом України Аркадієм Степановичем Музичуком «Поки війни не стануть уроками – буде кожна війна не остання», організована працівниками Наукової бібліотеки університету. На зустріч були запрошені викладачі, студенти та співробітники вишу.
70 років пройшло після закінчення Другої світової війни. І хоча все далі відходять ті грізні роки, не згасає пам’ять про тих, хто поліг у боях заради щастя інших. У творчості А.С. Музичука тема тієї війни займає чимале місце. Неголосно, проникливо, від самого серця звучала поезія у виконанні автора. У ній – воєнне дитинство, мамині сни про батька, який загинув на війні, переживання людей, пов’язані із втратою рідних коханих людей.
Аркадій Музичук народився 17 листопада 1942 року в Польщі (с. Пасіка Грубешівського повіту Любленського воєводства). «Мати народила мене в землянці – будинок наш був зруйнований, адже кругом була війна…», – згадує поет.
Після насильницької депортації у 1944 році сім’я спочатку опинилася у Дніпропетровській області, а у 1946 році осіла на Рівненщині (с. Глинськ, Здолбунівський район). Там він закінчив середню школу і розпочав у 1959 році свою журналістську кар’єру. Потім була служба в армії, навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на факультеті журналістики.
Журналістська й письменницька доля складалася по-різному. Аркадій Музичук працював коментатором Українського телебачення («Актуальна камера»), головним редактором студії «Укртелефільм», директором телестудії «Вежа», головним редактором всеукраїнських газет і журналів тощо. Він автор ряду поетичних книг для дорослих та дітей, документальних фільмів, гостросюжетних публіцистичних творів.
40 років тому, будучи головним редактором студії «Укртелефільм», Аркадій Степанович зняв документальний фільм «Пара чобіт на двох» про двох дідів, одноногих ветеранів, їх проблеми. «Нічого не змінилося у протезній індустрії нашої країни з тих пір, – обурюється автор. – Хлопці-інваліди, що повернулися з АТО, не забезпечені якісними протезами». Він знає про війну на Сході не з чужих слів. Збираючи матеріал для нового фільму про ці події, автор спілкувався з українськими захисниками і, начепивши вуса й бороду, пробрався на тимчасово окуповану територію, щоб наживо говорити з «ополченцями» та місцевими жителями.
Аркадій Музичук презентував свою нову книжку «Орда» («Хотят ли русские войны?») – нові тексти на старі пісні, в якій гостро, з гумором викриває брехливу політику «братньої держави» у війні на сході України.
У доробку автора – вірші про кохання і про необхідність збереження і шанування рідної мови.
У творчій зустрічі з поетом брали участь студенти та курсанти Університету – декламували вірші, співали пісні під гітару.
Директор музею Університету Тамара Маркелова подякувала ведучій заходу – начальнику відділу обслуговування науковою літературою Марині Кочур та іншим працівникам бібліотеки, які долучилися до його організації, творчій молоді та «метру журналістики», поету Аркадію Музичуку. «Пам’ять повинна бути живою. І добре, коли живе слово про події й переживання війни (як давньої, так і нинішньої) передається від представників старшого покоління до студентської молоді, виховуючи її у дусі патріотизму й любові до Батьківщини», – зазначила вона.
Світлана Цимбалюк, директор Наукової бібліотеки університету, привітала учасників зустрічі й відзначила кропітку роботу колективу бібліотеки у створенні стенду «Світлини родинної пам’яті», на якому представлені фотографії учасників Другої світової війни – родичів працівників бібліотеки.
Світлана Середенко
