Для призначення тимчасової допомоги особа подає до органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання такі документи:
- заяву;
- документ, що посвідчує особу;
- інформацію про адресу зареєстрованого місця проживання (адресу місця фактичного проживання);
- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера та мають про це відмітку в паспорті);
- довідку про наявний страховий стаж, видану органами Пенсійного фонду України;
- декларацію про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги;
- копію рішення про призначення опікуна (для особи, яку визнано недієздатною).
Інформація про склад сім’ї особи, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги, зазначається в декларації про доходи та майновий стан.
Якщо особа звертається за призначенням тимчасової допомоги за місцем фактичного проживання, до заяви додається довідка про неотримання такої допомоги в органах соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання.
Відповідальність за достовірність наданої інформації покладається на особу, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги.
Тимчасова допомога призначається з дня, що настає за датою досягнення пенсійного віку, якщо звернення за тимчасовою допомогою відбулося не пізніше ніж через три місяці після досягнення такого віку.
Якщо звернення за тимчасовою допомогою відбулося пізніше ніж через три місяці після досягнення віку, встановленого законодавством, тимчасова допомога призначається з дня звернення за нею. Днем звернення за призначенням тимчасової допомоги вважається день реєстрації органом соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами.
Одиноким особам, які не мають інших джерел існування (не отримують ніяких доходів, крім доходів від особистого селянського господарства), тимчасова допомога призначається з урахуванням їх майнового стану та середньомісячного сукупного доходу і виплачується таким особам до досягнення віку, з якого вони набувають право на призначення пенсії.
У разі зміни обставин, які можуть вплинути на розмір або порядок отримання тимчасової допомоги, особа зобов’язана не пізніше ніж через десять днів повідомити про це органу соціального захисту населення, який призначив таку тимчасову допомогу.
Рішення про призначення тимчасової допомоги або про відмову у призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів з дня звернення за призначенням такої допомоги.
Про відмову у призначенні тимчасової допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє особі, яка звернулася за її призначенням, у п’ятиденний строк з дня прийняття рішення.
На кожну особу, якій призначено тимчасову допомогу, органом соціального захисту населення формується особова справа, у якій зберігаються документи, необхідні для призначення тимчасової допомоги, а також розрахунок її розміру.
Строк зберігання особової справи особи, якій призначено тимчасову допомогу, становить п’ять років після припинення її виплати.
