18 лютого у Національному університеті державної податкової служби України вшанували героїв Небесної сотні. Студентська лінійка відбулася з нагоди Дня героїв Небесної сотні, який відповідно до Указу Президента України відзначається 20 лютого. Перед студентами виступили завідувач відділу організаційно-методичної роботи з питань виховання Віра Шашенко, керуючий справами виконавчого комітету Ірпінської міської ради Максим Плешко, голова профспілкового комітету студентів та курсантів університету Дмитро Педченко. З духовними настановами до присутніх звернувся протоієрей храму Святого Миколая отець Василій.
Одним з героїв, які за покликом серця творили Українську Революцію Гідності і загинули за її ідеали, є Дмитро Максимов. Пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях студентів, які з ним навчались, товаришували чи були просто знайомі.
«Пам’ять про Дмитра Максимова – безмежна, – зазначив керуючий справами виконавчого комітету Максим Плешко. – Він, дійсно, герой за людськими й Божими законами, бо сповна виконав свій патріотичний обов’язок перед Батьківщиною, дотримавшись найвищої заповіді: немає більшої любові, ніж покласти своє життя за друзів своїх. Він відстоював наші з вами інтереси – жити в незалежній процвітаючій державі».
Максим Плешко нагадав студентам, що нація – це спільнота людей, яка об’єднана спільним поглядом на історію, має однакове сприйняття сьогодення і має спільне бачення майбутнього. Такими є сьогодні українці.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять героїв.
Студент Олександр Колосов зачитав лист Дмитру від колежан:
«Нам було приємно ділити з тобою парту в навчальній аудиторії чи бібліотеці, радіти за твої визначні спортивні досягнення і просто перебувати поруч. Ми не забули твої світлі, сповнені добра й оптимізму, очі, твою міцну спортивну поставу і непереможне бажання завжди прийти на допомогу.
У пам’яті спливають гострі моменти змагань з дзюдо на Кубок коледжу, протягом яких ти показував борцям-початківцям майстер-класи з тактики ведення бою на килимі. А ще не забувається твоя інтелігентна стриманість і врівноваженість, яких у тебе можна було вчитися за будь-яких обставин. Ніколи нікого не залишали байдужими твої сила духу і волі, з якою ти, попри важку ваду слуху, намагався почути кожного з нас і показати приклад, як жити повноцінним, сповненим оптимізму і змісту життям і віддано любити свою Батьківщину. Саме ця відданість і безкомпромісність виплекали в тобі той героїзм, який ти виявив на Майдані під час подій Революції Гідності.
Сьогодні тебе немає поруч із нами. Твої одногрупники уже отримали дипломи і реалізують себе в праці чи здобутті вищої освіти. Проте ти лишився з нами назавжди юним, світлим, небайдужим, здатним на самопожертву за ради кращого майбутнього свого народу, своєї нації, усіх тих, хто навічно запам’ятав тебе героєм Небесної сотні.
І тому ми, твої колежани, точно знаємо: «Герої не вмирають!»
