26 квітня у міському парку ім. В. Правика відбувся мітинг-реквієм «Дзвони Чорнобиля» з нагоди 30 роковин Чорнобильської трагедії.
Ірпінці зібралися біля пам’ятника В.Правику, щоб вшанувати пам’ять жертв аварії на ЧАЕС. У заході взяли участь: перший заступник Ірпінського міського голови Дмитро Христюк, заступник міського голови Наталія Семко, депутати Ірпінської міської ради, начальники відділів та управлінь виконавчого комітету міської ради, керівники підприємств та установ міста, представники громадських організацій, ліквідатори аварії на ЧАЕС, школярі та студенти навчальних закладів, жителі та гості міста.
У колонах уздовж доріжки, що веде до пам’ятника, притихли з квітами і дорослі, й малі. Герої-ліквідатори, які назавжди залишились молодими: Володимир Правик, Віктор Кібенок, Володимир Тишура, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Тищенко – дивились на присутніх з пам’ятника та портретів. Вогонь Чорнобиля до першої шеренги сміливців покликав пожежних, які безстрашно ступили в самісінький епіцентр вибуху, одним із тих відважних юнаків був Володимир Правик.
Благочинний міста Ірпеня, отець Олександр Федоричко провів поминальну літургію за жертвами Чорнобиля.
Перший заступник міського голови Дмитро Христюк закликав вшанувати пам’ять тих людей, які віддали своє життя за наше майбутнє. Посадовець згадував, як у ці важкі часи, незважаючи на небезпеку, тисячі українців виявили бажання ліквідувати наслідки аварії. Від імені Ірпінської міської ради, її виконавчого комітету, міського голови Дмитро Вікторович висловив усім чорнобильцям-ліквідаторам щиру вдячність. Їх цього дня відзначили медалями «Знак народної пошани «За громадянський подвиг» та грамотами Київської обласної державної адміністрації за особисту мужність та героїзм, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, багаторічну сумлінну працю, активну громадську роботу та у зв’язку з 30-ю річницеюЧорнобильської катастрофи.
Хвилиною мовчання вшанували і тих, у кого невидимий ворог – радіація – забрав життя за ці роки.
Кожен присутній цього дня на мітингу поклав до пам’ятника квіти, немов часточку серця до скарбниці народної пам’яті й печалі. Людей єднало одне щире бажання – аби Чорнобиль як явище і трагедія ніколи і ніде не повторився.