18 травня відбулося відкриття стели Пам’яті Меморіального комплексу Слави Національного університету ДПС України загиблим воїнам АТО та Героям Небесної Сотні.
На чорному кам’яному прямокутнику − символічне зображення воїнів, що піднімаються дорогою від землі до неба, і шість прізвищ випускників та студентів Університету і коледжу, які загинули, захищаючи честь, гідність і територіальну цілісність нашої держави.
Згадаємо їх поіменно…
Дмитро Максимов − студент Київського фінансово-економічного коледжу… Загинув 19 лютого 2014 року, отримавши смертельне поранення від вибуху гранати, − Герой Небесної Сотні! Любив життя і свою Батьківщину. Саме ця відданість і безкомпромісність виплекали в ньому героїзм, який проявився під час подій Революції гідності.
Микола Королько − випускник юридичного факультету Університету 2011 року, снайпер-розвідник 2 взводу 24 батальйону територіальної оборони «Айдар». Загинув 21 липня 2014 року у жорстокому бою від танкового снаряду ворога біля села Георгіївка на Луганщині. Постійно цитував письменника Івана Багряного: «Ліпше вмерти біжучи, ніж жити гниючи!, Бог не без милості, козак не без щастя!»
Сергій Цимбал − випускник факультету податкової міліції 2007 року. У складі 25 батальйону територіальної оборони «Київська Русь» добровольцем відправився в зону бойових дій. Загинув біля міста Дебальцеве 7 жовтня 2014 року при виконанні бойового завдання, прикривши собою відхід трьох побратимів. У Біблії написано: «Немає більшої любові, як душу покласти за друзів своїх» − це про нього, про Сергія.
Роман Корзун − курсант факультету податкової міліції 2001−2003 років. Був призваний на службу до Збройних сил України в 1-шу окрему гвардійську танкову бригаду стрільцем-водієм мінометної батареї. 10 місяців воював у гарячих точках Луганської та Донецької областей. 13 січня 2015 року загинув у селищі Піски під Донецьком, отримавши смертельне поранення. Роман мав сталеву витримку та хоробре серце, ненавидів війну, любив життя і загинув, рятуючи життя інших.
Олександр Саєнко − випускник юридичного факультету 2012 року. «Настав час захищати Батьківщину, якщо не я, то хто?», − з цими словами на вустах пішов добровольцем на Схід. Служив десантником 95-ої аеромобільної бригади. 10 лютого 2015 року біля селища Спартак під Дебальцевим пряме попадання снаряда в його БТР вбило Сашка і ще двох його побратимів.
Василь Росоха − випускник Київського фінансово-економічного коледжу 2010 року. Активний учасник Євромайдану, справжній патріот своєї країни добровольцем вирушив у зону АТО. У складі добровольчого батальйону «Свята Марія» ніс службу на околицях Маріуполя. Загинув Василь 22 лютого 2015 року під час виконання бойового завдання поблизу Маріуполя…
На зустрічі-вшануванні були присутні батьки, рідні, друзі, які навчалися разом, бойові побратими загиблих героїв, професорсько-викладацький склад на чолі з в.о. ректора П.В. Пашком, студенти та курсанти Університету, Ірпінський міський голова В.А. Карплюк, воїни-інтернаціоналісти на чолі з головою спілки І.В. Панасюком, військовий комісар Ірпінсько-Бучанського військового комісаріату С.П. Кайдан та його перший заступник С.В. Бугаєнко, перемовник № 1 та керівник центру звільнення полонених громадської організації «Офіцерський корпус» В.В. Рубай, почесна варта та салютна група окремого полку Президента України.
Бойові побратими загиблих героїв під барабанний дріб знімають білу тканину зі стели, лунає шестикратний залп із бойової зброї, у виконанні студентів звучить Гімн України…
Настоятель університетського Свято-Миколаївського Храму отець Андрій і священик греко-католицької парафії м. Ірпінь отець Мирослав освятити стелу Пам’яті та помолилися за душі загиблих.
У виступах гостей: мера міста Ірпінь Володимира Карплюка, голови координаційно-волонтерської ради при Київській обласній державній адміністрації Павла Омельчука, громадського діяча, члена політичної партії «Воля» Руслана Гевела та голови профкому студентів і курсантів Університету Дмитра Педченка − лунали слова подяки батькам, які виростили синів-героїв, що подвигом свого життя вказали нам дорогу в майбутнє. Лунали слова, сповнені вірою в те, що смерть вихованців Університету не була марною й Україна перетвориться на квітучу державу, за яку не буде соромно героям на небесах.
Невимовно болісно було розповідати про те, якими були герої, їх близьким, рідним і побратимам. Адже вони для них назавжди залишаться живими.
Розділяючи біль утрати з рідними Дмитра Максимова − мамою Лідією Антонівною, сестрою Ульяною, вітчимом Олександром Владиславовичем, друзями родини, вшанував пам’ять своїми спогадами про Дмитра в.о. директора Навчально-наукового інституту спеціальної фізичної і бойової підготовки та реабілітації Ігор Малинський.
Поруч із дружиною Миколи Королька Валентиною − бойовий товариш Кирило Сергеєв: «Я пішов на цю війну для того, щоб мої донечки на Волині не ховалися у погребі, як оці діти», – говорив Микола, допомагаючи переляканим дітям після обстрілу знайти свою маму.
Підтримати маму Романа Корзуна Тетяну Володимирівну приїхали п’ятеро бойових товаришів її сина та Андрій Маруга, який воював пліч-о-пліч з ним ще з військкомату.
Вшановуємо наших героїв разом із родиною Сергія Цимбала – мамою Любов’ю Іванівною, рідним братом Олександром, синочком Сашком та дружиною Лілією, яка присвячує пам’яті Сергія свої поетичні рядки.
Розділяємо біль втрати з найріднішими людьми − батьками Олександра Саєнка − мамою Наталією Оксеніївною, батьком Віталієм Михайловичем та тіткою Юлією Михайлівною.
Не змогли приїхати на відкриття стели Пам’яті батьки й рідні Василя Росохи із Закарпаття, та вшанувати одногрупника прийшли випускники коледжу разом з куратором Зоєю Борисівною Сахно.
Хвилиною мовчання присутні вшанували світлу пам’ять героїв, чиї життя були віддані заради всіх нас.
Під звуки козацького маршу у виконанні духового оркестру курсанти факультету податкової міліції Університету пройшли урочистим маршем і віддати честь героям, полеглим у боротьбі за цілісність, неподільність та суверенітет України.
Світлана Середенко
Фото- Світлана Шилова
