(05.02.1997 – 26.02.2023)
Народився Владислав Бондаренко 5 лютого 1997 року в с. Козинці у багатодітній родині, де був 9 дитиной. На жаль, дуже рано втратив маму, коли йому було лише 5 рочків. Владислав зростав чуйним, добрим, веселим, життєрадісним, розумним, креативним хлопцем. Любив грати у футбол.
У 2012 році закінчив Козинцівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. Вступив та закінчив Київський професійний ліцей будівництва і комунального господарства. У 2015 році здобув професію «Опоряджувальник будівельний; Монтажник гіпсокартонних конструкцій». Працював у приватній будівельній компанії.
У 2018 році призваний на строкову військову службу, де був командиром відділення, був нагороджений багатьма грамотами під час служби. Після служби зустрів кохану дівчину, з якою планували майбутнє, яке так, на жаль, і не втілели у життя.
Мріяв жити і працювати у вільний та незалежній Україні, тому без вагань став на її захист. Під час повномасштабного вторгнення був у теробороні рідного села, а потім вступив до лав Збройних Сил України. Проходив навчання в Житомирі, де отримав позивний «Хитрий».
Загинув командир відділення Владислав Бондаренко 26 лютого 2023 року в селі Дубове-Васильківське, неподалік м. Бахмут Донецької області, під час його оборони.
Похований у с. Козинці Бучанського району Київської області.
Рішенням Ірпінської міської ради Владиславу Бондаренко присвоєно Почесне звання «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА ІРПІНЬ» (посмертно).
Вічна пам’ять Герою-захиснику!
