– Наближається Новий 2016 рік. У цей момент згадуєш рік, що завершується. Яким він був для Вас? Що вдалося і що – ні?
– Особисто я задоволений тим, як пройшов 2015 рік для нашої громади. Чому? Ми спланували й реалізували багато важливих і потрібних проектів. Це вдалося за рахунок того, що весь цей рік злагоджено працювали і рада, і її виконавчі органи. Нам удалося збільшити загальний бюджет, зокрема – надходження по бюджету розвитку. І це дало нам змогу реалізувати набагато більше планів, набагато більше проектів, ніж ми планували у 2015 році.
– За рахунок чого вдалося збільшити бюджет?
– Це надходження від податків, кошти, які ми отримали від пайової участі забудовників. Це дало нам змогу абсолютно впевнено реалізовувати ті соціальні проекти, які місто чекало роками.
– Чи сприяли цьому зміни державної бюджетної політики?
– Так, однозначно. Тому що ми отримали низку податків і зборів, якими поповнили бюджет. Зокрема, це акцизний збір, який складав вагому частку надходжень. Та при цьому держава, надаючи нам ресурс, передає і низку зобов’язань із соціальних програм, за якими ми зобов’язані тепер витрачати ті кошти. Наприклад, у цьому році ми взяли на себе харчування дітей у школах. Якщо раніше це була державна субвенція, то нині кошти на це ми витрачаємо з місцевого бюджету.
Наступного року дедалі більше пільгових програм буде передано органам місцевого самоврядування. Це, в свою чергу, знизить нашу спроможність витрачати кошти на будівництво інфраструктурних об’єктів, тих самих садочків, шкіл, доріг, поліклінік.
– У 2015 році відбувся ще один дуже важливий процес, який ми сьогодні не можемо обійти увагою, це – початок об’єднання територіальних громад. Як Ірпінь його пережив і якою громадою ми зустрічаємо 2016 рік?
– Ми говоримо про те, що нова Конституція, яка опрацьовувалася парламентом, на сьогодні у другому читанні ще не ухвалена. Тому ту територіальну реформу, що пропонувалася, повноцінно здійснити поки що не можна.
Ми маємо кілька громад, які дали згоду на об’єднання, і натепер ми культивуємо з ними тісні дружні стосунки. Нещодавно зустрічалися з Рубежівським селищним головою й обговорювали стратегічне бачення розвитку обох населених пунктів у межах об’єднаної громади.
На сьогодні є проблемні питання щодо селища Коцюбинське, в першу чергу через політичні аспекти. Але я як міський голова Ірпеня маю позицію чітку й однозначну: селище Коцюбинське історично поєднано з Ірпенем. Ми готові і ресурсно, і морально вкладатися в те, щоб воно розвивалося. Розмови про те, що Ірпеню потрібно Коцюбинське заради Біличанського лісу є політичними спекуляціями. Повторюю: Ірпеню Коцюбинське (і навпаки) потрібно, бо так історично склалося. Моє бачення як державника: ліс в околицях Коцюбинського однозначно має бути національним парком. При тому – в межах Київської області. І я стоятиму пліч-о-пліч з тими, хто боротиметься, щоб там справді був парк.
У цьому році ірпінська громада і безпосередньо органи виконавчої влади показали своє ставлення до паркових зон. Те, що нині є в Коцюбинському, то не є парком чи лісом, то – безлад. Ідеш серед дерев, – а довкруж – великі купи сміття, валяються шприци. Назвати це зоною відпочинку неможливо. Ми мусимо розуміти, що саме наша щоденна поведінка призводить до знищення лісу. А все інше – похідне, зокрема вирізка дерев з метою забудов. Та і з забудовниками легше боротися, ніж із нашим щоденним ставленням до краси природи.
– Торік з’явився вислів «ірпінське диво». Дехто вимовляє його з високим почуттям гордості, а дехто – з іронією чи навіть нотками відвертої крити. Як ви ставитеся до вислову «ірпінське диво», чи є він у вашому словниковому вжитку?
– Той факт, що у нас створено найбільшу кількість інфраструктурних об’єктів у Київській області, а якщо порівняти з кількістю населення, то, можливо, і в Україні, підтверджує, що Ірпінь торік став містом, яке розвивається найбільш потужно і системно. Гадаю, що цей факт ніхто не буде заперечувати.
Та акцентую на іншому. Багато речей за цей період ми не спромоглися організувати так, щоб до нас не було претензій. Зокрема, не ще змогли організувати більш прозоре й відкрите ведення справ в органах місцевого самоврядування. Однак треба розуміти, що не все може бути зроблене відразу. У новому році ті речі, які вважаємо недоопрацюваннями, виправимо. Натомість є очевидний позитив: будь-які об’єкти інфраструктури ми намагалися будувати відкрито, завжди інформували, з яких коштів безпосередньо відбувається фінансування.
Якщо говорити про перспективу на наступний рік, то плануємо зробити так: усі об’єкти, які є сенс створити 2016 року, презентуємо громаді. Виставимо їх на обговорення, і ті об’єкти, які наберуть найбільшу кількість голосів, будемо реалізовувати у 2016 році.
– І на завершення – три бліц-запитання. Яке Ваше найбільше розчарування 2015 року?
– Я ніколи не живу такими речами, як розчарування. Нащо плодити негативний настрій? Я щиро радію поточному життю.
Якщо говорити про політичну боротьбу, то я задоволений, що наша команда у ній вийшла переможцем – з потужним відривом і вагомим результатом.
Щодо господарської діяльності, то сьогодні я сміливо йду по місту, зустрічаючи усміхнені обличчя наших громадян. Переважну більшість людей задовольняє наша робота.
Цього року додалося професійних кадрів, які викликають почуття гордості. Я впевнений, що саме вони додадуть ідей та енергії, які стимулюватимуть розвиток Ірпеня. Тож 2015-тий був роком радості, а не розчарувань.
Також я завжди стверджував: якщо ти емоційно налаштований на негатив, то буде негатив. Якщо націлений на те, що слід створювати, а не займатися «розборками», то буде щось створене.
– Що можете назвати відкриттям 2015 року?
– Відкриттями для мене є зустрічі з людьми. Бо все впирається у кадри, в те, наскільки та чи інша людина хоче і здатна змінювати цей світ, це місто і цю державу. Тож ті люди, які прийшли до нашої команди, і є тим відкриттям-конструктивом, що дало змогу реалізовувати ідеї розвитку міста.
– Надія 2015 року? Чи була така і чи справдилася?
– Якщо ми говоримо про глобальні речі, я дуже чекав, що в 2015 році завершиться конфлікт на Сході України. Якщо дивитися локально на місто, то я дуже сподівався, що впораємося зі спорудженням міського стадіону. На 80% ми його вже маємо, але бажання побудувати такий стадіон, якого нема ніде в Київській області, не дало нам змоги встигнути. Ця надія переноситься на 2016 рік – навесні матимемо стадіон.
Я щиро вірю, що у 2016 році ми зможемо перевершити успіх 2015 року. Я щиро вірю, що інші міста зможуть запровадити в себе досвід Ірпеня. Я щиро хочу, щоб з’явилися міста, в яких ми будемо переймати досвід. Чому? Бо, коли ти бачиш попереду лідера, за яким можна підтягуватися, у кого можна вчитися, це водночас спрощує роботу і стимулює.
Отже, всі мої надії на 2016 рік у тому, щоб держава змінювалася і розвивалася, щоб люди відчули: вони народилися у тій країні, в якій хочеться жити.
– Побажання міського голови Ірпеня жителям рідного міста.
– Ірпінці передусім – українці. У складний для країни час бажаю, щоб той лозунг єднання, яким держава відповіла на виклик агресора, залишався актуальним, отже, дієвим і на місцях. Чим більше в нас розбрату в особистих стосунках, у відносинах громадських і політичних об’єднань, тим ближче наш ворог до своєї мети. Чим міцніше ми згуртовані – тим менше шансів у ворога подолати нас і тим більше шансів в українців відбутися як нації.
Я переконаний, що ірпінська громада буде прикладом такого єднання. І у влади, і в опозиції, у громадських організацій – у всіх вистачить здорового глузду, щоб розуміти: завданням номер один є реалізація не власних політичних чи фінансових інтересів, а збереження держави, розвиток України.
Спілкувалася Людмила ЛОЗОВА
