З нагоди визначної дати в Ірпінській міській публічній бібліотеці імені Максима Рильського представили виставку її книг.
Ліна Василівна Костенко була одна з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х рр.
Збірки її віршів “Проміння землі” (1957) та “Вітрила” (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга “Мандрівки серця”, що вийшла в 1961 р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім’я серед визначних майстрів української поезії.
У 1987 р. за роман у віршах “Маруся Чурай” була удостоєна Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка, а згодом отримала премію фундації Антоновичів.
Певний час Ліна Василівна жила і творила в Ірпені, де написала низку поезій.
“Які щасливі очі у казок!
Я прокидаюсь, серце калатає.
Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає.
Мої палаци, вежі крижані,
я в першу мить не знаю навіть, де я,— чи там, в дитинстві, чи іще у сні, чи в Ірпені, чи в царстві Берендея.
Я в першу мить не знаю, що це — я. Сосновий світ здивовано вивчаю. Я прокидаюсь. І твоє ім’я наповнить душу сонцем і печаллю”.
Ліна Костенко
