(19.11.1984 – 26.05.2023)
Євгеній Бондаренко народився 19 листопада 1984 року в селі Козинці Бучанського району.
Змалечку мав хист до точних наук, завжди вчився старанно і на відмінно закінчив школу. Дитинство Євгеній провів у рідному селі, де активно проводив вільний час. Дуже любив риболовлю, походи та спорт. Коли подорослішав, маленьке село стримувало амбіції.
Вступив до Міжнародної академії управління персоналом, де потому навчався та працював.
Він дуже любив свою дружину і своїх діток – Олексія та Аліну. Відразу після вторгнення російських окупантів Євгеній став боронити рідну громаду. Оскільки Євгеній мав звання офіцера, його одразу взяли до підрозділу, що брав участь в активних бойових діях. Захисник був командиром відділення 3-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти Збройних Сил України.
За рік служби військовий бачився з родиною лише кілька разів, коли приїздив у відпустку. За словами матері, Євген завжди розповідав історії з фронту, а в його очах було видно запал і втому.
На початку травня 2023 року Євгеній сказав мамі, що попереду будуть важкі бої. Після цього захисник майже не виходив на зв’язок. Одного разу повідомив, що потрапив із побратимами під сильний обстріл, багато товаришів загинули або були поранені.
24 травня 2023 року він був поранений внаслідок ворожого мінометного обстрілу на позиціях під Вугледаром на Донеччині. Його вдалося евакуювати спершу до Покровська, потім – до лікарні імені Мечникова у Дніпрі. На жаль, 26 травня 2023 року серце Євгенія перестало битися.
Рішенням Ірпінської міської ради Євгену Бондаренко присвоєно Почесне звання «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА ІРПІНЬ» (посмертно).
Вічна пам’ять Герою-захиснику!
