Шепоче мати у холодне небо.
Не змиряться ні друзі, ні родина,
Не змириться і ненька Україна,
Яку ти захищав, закрив собою,
Життя лишивши там, на полі бою –
Лишень почавши жити, в 33…
І ніде нам подітись від журби…
Василь Геннадійович ПАНАСЕНКО
(14 серпня 1983 – 19 грудня 2016)
солдат 25-го Батальйону «Київська Русь»
Народився в с.Поліське Коростенського району Житомирської області. В 2000 році закінчив Ірпінську СШ №2. Навчався в Коростенському ПТУ №17. З 5 листопада 2001 року по 06 травня 2003 року проходив строкову службу в Збройних силах України.
10 червня 2014 року був мобілізований в лави Збройних сил України на підставі Указу Президента України № 454/2014 від 06.09.2014р. в 25-й Батальйон «Київська Русь» в роту зв’язку на посаду механіка – радіотелефоніста. З 20 серпня 2014 року був в зоні АТО, на передовій в місті Дебальцево, де отримав поранення при виконанні бойового завдання.
З 14 вересня 2016 року підписав контракт та продовжив захищати Батьківщину в зоні АТО в складі 25-го Батальйону «Київська Русь» на посаді водія 1-ї мотопіхотної роти. 19 грудня 2016 року загинув в запеклих боях в районі взводного опорного пункту «ЛІВША» на Світлодарській дузі біля населеного пункту Луганське Бахмутського району Донецької області.
Похований в м. Ірпені Київської області на міському кладовищі на «Алеї Слави Героїв».
У Василя залишилися донька, мати, батько, сестра.
За особисту мужність та вірність військовій присязі, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня згідно Указу Президента України від 29 грудня 2016 року № 580/2016.
